Що означає демократія в Данії?
Данія має представницьку демократію. Це означає, що населення обирає представників до Фолькетингу (Folketinget — парламенту Данії), які потім ухвалюють рішення від імені народу. У день виборів народні обранці звітують перед виборцями. Отже, народовладдя є переважно непрямим, але його доповнюють референдуми, на яких населення безпосередньо вирішує конкретне питання.
Рамки демократії закріплені у Ґрундлові (Конституції Данії), яку Данія отримала 5 червня 1849 року. У данській демократії діє парламентаризм: уряд не може бути сформований або залишатися при владі, якщо проти нього виступає більшість у Фолькетингу. Цей принцип утвердився зі «зміною системи» (Systemskiftet) 1901 року, а 1953 року був записаний у Ґрундлов.
- Фолькетинг має 179 депутатів: 175 обираються в Данії, 2 — на Фарерських островах і 2 — у Гренландії.
- Державна влада поділена на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову.
- Парламентаризм означає, що уряд не може мати проти себе більшість у Фолькетингу.
- Більшість урядів після Другої світової війни були урядами меншості.
- Прем’єр-міністр може будь-коли призначити позачергові вибори — це називається правом розпуску парламенту.
- Омбудсман Фолькетингу контролює державне управління.
- Із 1953 року відбулося 16 референдумів — понад половина з них стосувалися ЄС.
Поділ влади на три гілки
З ухваленням Ґрундлова 1849 року абсолютну владу короля було скасовано, а державну владу поділено на три гілки:
- Законодавча влада: уряд і Фолькетинг ухвалюють закони спільно.
- Виконавча влада: уряд адмініструє закони через міністерства та втілює їх у життя.
- Судова влада: суди вирішують конфлікти між громадянами та між громадянами й державою і виносять вироки у кримінальних справах. Докладніше читайте в розділі судова система.
Основна ідея полягає в тому, що три гілки влади мають контролювати й обмежувати одна одну, щоб влада не була централізована і нею не зловживали.
Фолькетинг — парламент Данії
Фолькетинг разом з урядом має законодавчу владу й розташований у палаці Крістіансборг у Копенгагені. Він налічує 179 депутатів: 175 обираються в Данії, 2 — на Фарерських островах і 2 — у Гренландії. Фолькетинг обирається щонайбільше на чотири роки — про правила виборів читайте в розділі вибори і партії.
Парламентський рік починається першого вівторка жовтня, коли прем’єр-міністр виголошує промову про становище держави. Фолькетинг ухвалює в середньому близько 200 законопроєктів на рік, зокрема finansloven (фінансовий закон) — загальний державний бюджет на наступний рік. Законопроєкт має пройти три читання в залі засідань, перш ніж його можна ухвалити, а голосування дійсне лише тоді, коли в ньому беруть участь щонайменше 90 депутатів. Засідання Фолькетингу зазвичай відкриті для публіки.
Комітети Фолькетингу
Значна частина роботи відбувається в постійних комітетах, які часто називають «майстернями Фолькетингу». Зазвичай існує від 20 до 25 постійних комітетів, і комітет типово має 29 членів, розподілених так, щоб відображати розмір партій у Фолькетингу. Після першого читання законопроєкт зазвичай передається на ґрунтовний розгляд до комітету, який наприкінці готує звіт (betænkning). Згідно з Ґрундловом, має також існувати Рада із зовнішньої політики, а Комітет у справах Європи надає уряду мандат на переговори, перш ніж той вирушає на важливі перемовини в ЄС.
Уряд і прем’єр-міністр
Уряд має виконавчу владу і, крім того, готує переважну більшість законопроєктів. Його очолює прем’єр-міністр, а складається він з міністрів від однієї чи кількох партій. Формально уряд призначає король — часто після так званого «королівського кола» консультацій (kongerunde), — але він не може призначити уряд, проти якого виступає більшість у Фолькетингу. Король не має жодної політичної влади — докладніше читайте в розділі королівський дім.
Прем’єр-міністр призначає решту міністрів і визначає їхню кількість; від 2000 року міністрів було від 17 до 23. Міністр не обов’язково має бути депутатом Фолькетингу. Прем’єр-міністр може будь-коли призначити позачергові вибори — це називається правом розпуску парламенту.
Уряди меншості та «співпрацююче народовладдя»
Якщо урядові партії разом мають більшість у Фолькетингу, говорять про уряд більшості — наприклад, уряд, що діє з 2022 року, у складі Соціал-демократів (Socialdemokratiet), партії Венстре (Venstre) та Модератерне (Moderaterne). Проте переважна більшість урядів після Другої світової війни були урядами меншості, яким потрібні голоси партій підтримки, щоб забезпечити більшість для своїх пропозицій. Партії, що виступають проти уряду, називають опозицією. Від 1920 року жодна окрема партія не мала більшості самостійно, тому більшість законів ухвалюється через широкі компроміси — це називають «співпрацюючим народовладдям».
Контроль над владою та Омбудсман Фолькетингу
Фолькетинг контролює, чи уряд втілює закони в життя належним чином. Депутати можуть ставити запитання міністрам, ініціювати інтерпеляційні дебати та викликати міністра на консультації (samråd). Якщо більшість висловлює недовіру прем’єр-міністрові — вотум недовіри, — уряд мусить піти у відставку, або прем’єр-міністр мусить призначити позачергові вибори. Якщо міністра підозрюють у чомусь незаконному в його роботі, справу може розглянути спеціальний суд — Rigsretten (Державний суд).
Омбудсман Фолькетингу згаданий у Ґрундлові й контролює державне управління. Омбудсмана обирає Фолькетинг, але у своїй роботі він незалежний і оцінює, чи припустилися органи влади помилок або недбалості. Омбудсман не може скасувати рішення органу влади, але може критикувати органи влади й закликати їх змінити практику.
Референдуми та громадянські ініціативи
На референдумі населення бере безпосередню участь в ухваленні рішень. Ґрундлов визначає, що деякі питання мають вирішуватися референдумом — зокрема зміни Ґрундлова та зміна вікового цензу для голосування. Меншість — щонайменше третина депутатів Фолькетингу (60 депутатів) — може вимагати, щоб ухвалений законопроєкт було винесено на референдум. А якщо Данія має передати частину суверенітету міжнародній співпраці, потрібен референдум — хіба що «за» проголосують щонайменше 150 зі 179 депутатів.
Із 1953 року відбулося 16 референдумів, і понад половина з них стосувалися відносин Данії з ЄС. У 2000 році більшість проголосувала проти євро, а у 2022 році значна більшість проголосувала за скасування застереження щодо оборони. Крім того, з 2018 року громадяни з виборчим правом можуть подавати громадянські ініціативи (borgerforslag): пропозицію мають подати щонайменше четверо громадян, і якщо вона збере 50 000 підписів підтримки за 180 днів, Фолькетинг розглядає, чи виносити її на обговорення.
Більше ключових понять знайдете у словнику, а про формат іспиту читайте в гіді з indfødsretsprøven 2026.